fbpx

Ендопротезування кульшового суглоба

Ендопротезування кульшового суглоба. Новий суглоб проти старих проблем. Покроковий опис процесу доступною для пацієнта мовою.

Ендопротезування – це сучасне радикальне хірургічне втручання, яке полягає у заміні ураженого патологічним процесом суглоба на новий штучний.

Травматизм і захворюваність кульшового суглоба є важливим питанням нашого часу через зростаючої кількість пацієнтів і, як наслідок, високий рівень інвалідизації. За даними різних джерел, 10-12% пацієнтів цієї групи є або в перспективі будуть інвалідизовані, тоді як за інших захворювань опорно-рухової системи отримує групу інвалідності одна людина зі ста.

Ендопротезування відноситься до найбільш радикальних та високоефективних методів терапії патологічних процесів у тазостегновому суглобі. За статистикою щорічно виконується понад півтора мільйона таких операцій у всьому світі. за прогнозам ВООЗ, кількість пацієнтів з різною патологією тазостегнового суглоба збільшуватиметься, що, зокрема, пояснюється зростанням кількості людей похилого віку через збільшення середньої тривалості життя.

Мета операції – відновлення опороспроможності нижньої кінцівки, збільшення обсягу рухів, купірування суглобового больового синдрому шляхом повної або часткової заміни суглоба на штучний.

Проводиться операція при певних тяжких травмах або в термінальних стадіях дегенеративно-дистрофічних захворювань, коли консервативне лікування неефективне або не має сенсу через його прогнозовану безперспективність.

Показанням до заміни суглоба може бути один з наступних станів:

– Артроз 3-4 ступеня;

– Асептичний некроз кісткової тканини головки стегнової кістки (скорочено АНГСК);

– Травматичний або патологічний перелом шийки стегнової кістки або сформований в результаті несправжній суглоб верхньої третини стегнової кістки;

– Вроджені захворювання кульшового суглоба (вроджений вивих стегна, дисплазія, дисхондроплазія);

– Хвороба Бехтерєва або розвиток анкілозу (повна відсутність рухів у суглобі) тазостегнового суглоба іншої етіології;

– Неопластичні (пухлинні) процеси області верхньої третини стегнової кістки та кульшового суглоба, що вимагають хірургічної корекції.

У будь-якому питанні потрібно зважити всі «за і проти», тому якщо у Вас є показання до операції, то саме час відповісти на запитання, чи немає у Вас до неї протипоказань? Ендопротезування – операція планова (простими словами – не апендицит), тому у пацієнта завжди є певний запас часу на роздуми, підготовку, вибір клініки, лікаря та оцінку індивідуальної безпеки оперативне втручання.

Протипоказаннями до операції є такі стани:

-пацієнт з інших причин не ходив до травми або до моменту виявлення проблеми із суглобом (навіщо ставити ендопротез, якщо пацієнт не зможе його використовувати);

-Нейром’язові та психічні розлади з високим ризиком післяопераційних ускладнень;

-тяжкі захворювання серцево-судинної та дихальної систем у стадії декомпенсації (дихальна, серцева недостатність, тяжкі аритмії, атріовентрикулярна блокада та ін);

– Геміпарез на стороні запланованої операції;

– Тромбофлебіт;

– Декомпенсований цукровий діабет;

– Несановані вогнища інфекції;

– Відсутність переконання пацієнта у необхідності операції та його нездатність до проходження реабілітації;

Предопераційна підготовка

Ендопротезування відноситься до операцій підвищеної складності як для лікаря, так і для пацієнта. Тому вже на етапі підготовки важливим є відповідальне ставлення не тільки лікаря, а й самого пацієнта до лікувально-діагностичного процесу. При виявленні оборотних протипоказань краще відкласти операцію на кілька місяців та витратити їх на лікування супутнього захворювання, що вбереже Вас від можливих ускладнень і зробить весь процес операції та післяопераційного лікування більш безпечним.

Підготовка до операції включає:

-Клініко-інструментальне обстеження суглоба (оцінка обсягу рухів у суглобі, рентгенографія з фокусною відстанню, МРТ, КТ);

-консультації суміжних фахівців за наявності супутньої патології, їх бачення можливості проведення операції у контексті супутнього захворювання;

-Консультація анестезіолога з метою оцінки можливості проведення анестезії та вибору оптимального виду знеболювання;

-Електрокардіографія – оцінка роботи серця

-Флюорографія -рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини

-лабораторне дослідження крові (загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові, коагулограма, група крові та резус-фактор, реакція Вассермана, HbsAg, Anti-HCV, загальний аналіз сечі)

Можливі додаткові методи дослідження (за показаннями):

-Ехо-кардіографія

-Фіброгастродуоденоскопія

-УЗДГ судин нижніх кінцівок

Госпіталізація до стаціонару проводиться за кілька днів до втручання щодо всіх необхідних заходів описаних вище. Також проводиться підготовка операційного поля, профілактична антибіотикотерапія, очисна клізма, премедикація.

Операція:

Після підготовки операційного поля та проведення знеболювання шляхом розрізу проводиться хірургічний доступ. Найпопулярнішими доступами сьогодні є передньо-бічний (Мовшовича), бічний (Хардінга), задній (Мура-Джипсона-Каплана) та так званий міні-доступ. Усі відомі на сьогодні варіанти доступів мають свої переваги та недоліки і немає такого, що відповідав би всім вимогам сучасної хірургії. Тому найкращим доступом є той, з яким має досвід роботи Ваш хірург.

Після доступу до кульшового суглоба та обробки стегнового та вертлужного компонентів спеціальними хірургічними інструментами (римерами та рашпілями) проводиться установка компонентів ендопротезу. Скільки компонентів має ендопротез, їх будова, матеріали, яких вони виготовлені, та механізм їх фіксації визначає тип ендопротезу.

Ендопротезування поділяється на первинне та ревізійне (коли необхідна заміна вже встановленого раніше ендопротезу).

Залежно від кількості компонентів ендопротези бувають:

– тотальні

– однополярні

– біполярні

– ендопротези суглобових поверхонь (Hip resurfacing)

За типом фіксаціїз кістковою тканиною:

 Безцементний;

Цементний;

Гібридний;

Проміжна фіксація.

За матеріалами пари тертя:

Поліетилен-метал;

Поліетилен-кераміка;

Кераміка-кераміка;

Метал-метал

Тип ендопротезу обирається в залежності від віку пацієнта, його функціональних потреб, супутньої патології, стану кісткової тканини та фінансових можливостей. Найдовшою є пара тертя кераміка-кераміка. Безцементний ендопротез можна встановити при високій якості кісткової тканини; цементне ендопротезування навпаки буде оптимальним вибором при остеопорозі. При однополюсному протезуванні (геміпротезуванні) проводиться заміна тільки головки стегнової кістки ( ендопротез зі збереженням вертлужної западини ). Це необхідно, як правило, у хворих з обмеженою фізичною активністю, літнього та старечого віку з метою зниження обсягу хірургічного втручання, ранньої активізації та профілактики гіпостатичних ускладнень. Існує безліч факторів здатних вплинути на вибір ендопротезу, доступу та тактики реабілітації. Кінцеве рішення ухвалюється після повного обстеження і буде озвучено Вам у передопераційному періоді.

Післяопераційне лікування. Після операції пацієнта переводять для подальшого спостереження в палату інтенсивної терапії. Терміни перебування у такій палаті залежать від обсягу крововтрати та стану пацієнта після операції. У палаті інтенсивної терапії проводяться такі напрямки лікування:

– компенсація крововтрати

– адекватне знеболювання

– контроль серцево-судинної, сечовидільної та дихальної функцій

– протинабрякова, протизапальна, судинна терапія

– контроль післяопераційної рани, дренажів

– лікувальна фізкультура

-попередження ускладнень (тромбоемболії) та інших венозних післяопераційних ускладнень, застійних пневмоній, пролежнів) шляхом еластичного бинтування нижніх кінцівок, прийому антикоагулянтів, дихальної гімнастики, санації та контролю потенційних пролежневих зон (п’яткові, сідничні, крижові області та області лопаток, рідше потилиці).

Після стабілізації стану пацієнта переводять у звичайну палату, в якій він перебуває до моменту нормалізації загального стану, що дає змогу відпустити його додому. Я дотримуюся думки, що «вдома стіни лікують», тому перетримувати пацієнта в стаціонарі за відсутності медичних показань сенсу не бачу.

У післяопераційному періоді важлива рання активізація та вертикалізація пацієнта, тому вже в перший день, якщо дозволяє стан, намагаємося як мінімум підняти пацієнта хоча б трохи постояти на новому суглобі, як максимум – трохи пройтися. Відчуття роботи нового суглоба та відсутність тих скарг, з якими пацієнт прийшов до клініки, надихає як пацієнта, так і лікаря та змушує рухатися далі.

Після закінчення дії наркозу пацієнт може зазнати сильного почуття спраги або голоду. Невелику кількість їжі можна з’їсти з дозволу анестезіолога або лікаря вже через шість годин після втручання. Харчування у перші дні має складатися з:

  1. М’ясний слабосолений бульйон.
  2. Кисло-молочні продукти.
  3. Вівсянка або пюре з картоплі.
  4. Кисіль або чай.

Далі можна харчуватися повноцінно, якщо лікар не рекомендував дієту.

Реабілітаційні заходи поділяються на 3 періоду: ранній (перший місяць), пізній (другий та третій місяць) та віддалений (починається з четвертого місяця і триває до повного одужання).

У ранньому період після оперативного втручання вживаються такі заходи:

 – перев’язки післяопераційної рани, контроль вакуумних дренажів, зняття швів на 10-14 день після операції;

– У першу добу дозволяється лежати тільки на спині; тільки з другого дня можна прийняти положення на боці; а з п’ятого дня можна лягати на живіт. Дані маніпуляції проводяться під контролем та з дозволу лікаря.

– при постільному положенні в перший час обов’язкова клиноподібна подушка, яка встановлює кінцівки в положення легкого відведення та, таким чином, прискорює реабілітацію та перешкоджає формуванню контратур. Забороняється складати ноги разом чи перехрещувати їх.

– комплекс лікувальної фізкультури (пацієнт після ендопротезування в нашій клініці отримує індивідуальний розроблений нами Посібник з реабілітації післяопераційного лікування, що містить потижневий опис усіх необхідних заходів і вправ). Наша команда з Вами від початку до повного одужання. На сайті створено спеціальний розділ, присвячений реабілітаційному процесу після ендопротезування кульшового суглоба.

– щоденні відновлювальні прогулянки;

– навчання переходу з лежачого положення у сидяче; із сидячого положення – у стояче. І у зворотному порядку.

Пізній і віддалений періоди спрямовані на зміцнення м’язового апарату кульшового суглоба і на продовження лікувальної гімнастики з подальшим збільшенням обсягу рухів у кульшовому суглобі. Своєчасні планові контрольні огляди з контрольними рентген-дослідженнями також є запорукою нормальної роботи штучного суглоба і в деяких випадках дають змогу запобігти розвитку ускладнень.

Записатися на консультацію з питань ендопротезування в нашій клініці Ви можете за ПОСИЛАННЯМ. 

 

 

Також Ви можете поставити питання, що Вас цікавлять, у розділі Онлайн-консультація.

Залишити коментар

START TYPING AND PRESS ENTER TO SEARCH